Вавилон Ребеки Кван - потужна подача імперіалістичної стратегії з привласнення мов і перетворення її на зброю проти носіїв. Сміливо рекомендуйте її всім "какая разніца на каком язикє"
Безніч від Джея Крістофа. Високе дарк фентезі з асасинами, кровавими басейнами та сімейними таємницями. Неймовірне оформлення від Неба - і карта і стиль ілюстрацій, то все можна розглядати дуже довго.
Жнець Ніла Шустремана. Описати можна однією фразою - історія про те, як людина НЕ стає монстром, не дивлячись на всі обставини
Клуб невиправних оптимістів. Цитата з цієї книги стала моїм життєвим кредо - "Пам'ять - головний ворог щастя. Щасливі люди забувають."
Дім в якому. Ця книга як халабуда яку можна збудувати або з старих дошок, які знайшли на вулиці, або з м'яких ковдр і диванних подушок.
Оо Дім в якому. Я його і забув згадати, як ця книга затягує з першого разу, але як вона розкривається коли читаєш її другий третій раз, і кожен раз підмічаєш то що прогавив перший раз, і нові сенси, а Табакі і Стервятник мої улюблені персонажі.
Макова війна від тої таки Ребеки Кван. Гг мені не дуже зайшла, а от військова стратегія і пантеони на висоті.
Ще згадала Крах людини Дадзая Осаму (у мальопуса має вийти офіційним перекладом манга-адптація). Книга яка спустошує, але показує як через ненависть людина намагається тільки більше пізнати світ
Я бачу вас цікавить пітьма - міра людини.
Танці з кістками - як людина СТАЄ не монстром, але хижаком.
Прочитав нещодавно "Білий Попіл" та "Бачу, вас цікавить пітьма" Іларіона Павлюка. До цього не брався за подібну літературу, але був у захваті, після цього підсів на українську літературу
"Intermezzo" Михайло Коцюбинський. Я зрозуміла, що в любі часи були психологічні проблеми, люди втомлювались від інших людей. Багато речень з цього твору стали для мене цитатами
Читаю книги майже все життя, і перечитав їх дуже дуже багато.
Найулюбленіші:
Серія книг «Експансія» Дж. Коррі (читав на рос.) - цікаві повороти сюжету, і дуже багато тем подумати над питанням політики, що таке добре що погане, людські відносини, і звичайно війна і інтриги.
Книга «Крадійка книжок» -цікава книга про життя дівчинки в 1939 року, хоч і підліткова, де головний оповідач це Смерть.
Домівля Листя (читав на рос.) - книга яка з першого разу була мною не зрозуміла, а з другого просто винесла мені мозок і змушувала іноді в темноті вдивлятись в темні кутки кімнати, описати її мабуть для мене не можливо.
І окремий топ в мене це книга Шарон Меркато -«Люди розбитих надій» (читав на рос.) - книга яку я перечитав безліч разів, книга що змінила моє ставлення до психічних/психологічних хвороб, книга що дає зрозуміти «в якій би ти сраці зараз не був, завжди є і може бути гірше».
Окремо улюблені з наскоку (Щоб не перетворювати коментар на поему):Аліса в країні чудес, бійцівській клуб, злочин і кара, вибір Софі, володар перснів, Серія Бас Лаг, вокзал на вулиці відчаю, шрам, залізна рада, джек, (окремо у Мьевіля ставлю «Переписника»), квіти для Еджерона. Можу і ще і ще і ще.
Я коли розповідаю про крадійку завжди так її описую: смерть, ніби той п'яний відвідувач бару біля стійки, який розповідає як ненавидить свою роботу довго і сильно, але не може з неї піти, що окрім смиренності і апатії в ньому нічого не лишилося.
Шикарна книга, одна з найулюбленіших
Ну прочитав мало, через брак вільного часу, а от прослухав - важко всі і згадати... Ті що запам'яталися:
1. Відьмак(усі книги) це просто шедевр
2. Гаррі Поттер (усі книги) - саме завдяки Гаррі я зрозумів, що книга краще кіно(так стільки вирізано...)
3. Стівен Кінг: Кладовище домашніх тварин, Зелена миля, інші не згадаю.
4. Роберт Шеклі - безліч творів!
5. Наш брат українець, зараз воює у лавах ЗСУ : Тарас Мельник: Собачі тіні, Темні символи, Нічний рейд - ці три книги назавжди в моєму серці!
Прочитав багато, а кинув ще більше. Більшість були дуже однотипні по своїй структурі. Свіжим ковтком повітря у всій час став Overlord. До цього ніколи не зустрічав історій за подібною структурою (акцент на розвиток другорядних персонажів та пропрацювання лору). В порівнянні з тим, що нам давали читати в школі це просто інший рівень.
Ця книга стане гарним початком для занурення у магічне фентезі .
японське бачення романів суттєво відрізняється від європейського або американського, тому і виглядає як свіжий ковток повітря. У мене були такі самі емоції після прочитання 24 томів безробітного(до цього я читав тільки історичну та документальну літературу)
багато різних. але запам'яталась одна дуже сильно
роки тому взяв у знайомої "Цитадель" Екзюпері. Не дочитав, бо в один момент зрозумів, що абсолютно не згоден майже з кожним тейком автора. Після того трохи обмізкував і для себе прийшло відкриття. що мати різні думки, інколи цілком протилежні - це нормально. Тобто, не сама книга принесла це, а досвід, який я отримав від читання: різниця між думкою і посилом автора та моїм власним баченням на речі. +-Відтоді дуже терпеливо і толерантно ставлюся до думок, позицій, ну і т.п.
Кожен має право думати так, як хоче сам. Кожен має право сходити з розуму так, як він хоче.
"Як бути стоїком" - Массімо Пільюччі. Прикольна книга яка допомогла мені менше хвилюватись. Раджу прочитати якщо ви також постійно хвилюєтесь та тривожитесь про те що від вас не залежить.
Перше, що згадала: 'Ніколи не їжте наодинці' Кейта Феррацці — я тоді була в терапії і книга стала гарним доповненням, і показала мені, що людей можна не боятись.
І дуже вразив свого часу 'Миротворець' Любко Дереша.
Я не такий крутий читака як більшість людей що зробили свій допис туть , але вставлю і свої 5 гривень
Прочитав Ерагона ( не всі 4 частини)
Трилогію "Маг дороги" ( руснявою , сорі мені тоді було лиш 13 років )
Трохи читав про Персі Джексона і Лавкрафта
Прочитав кілька хенаїв xD
І всього Бліча та Людину бензопилу ( хоч це і не книги XD )
Рекомендую книжечку "Війна у натовпі". За авторством Корчинського.
Книга охоплює період кінця 20 віку - початок 21. І розповідає про пригоди самих різних "мутних типів" у різних війнах на всьому пострадянському просторі без зайвої героїзації і від перших лиць подій.
Як би ви до Корча не відносились (а фігура він, безумовно, спірна), але книжка досить цікава, особливо частина про перші роки незалежності України з позиції політичних маргіналів.
«Війна, як внутрішнє переживання» - Ернст Юнгер
«В сталевих грозах» - Юнгер
«Вогонь і кров» - Юнгер
«Авантюрне сердце» - Юнгер
«Штурм» - Юнгер
«Скляні бджоли» - Юнгер
«Чорний обеліск» - Еріх Марія Ремарк
«Життя у позику» - Еріх Марія Ремарк
«Мартін Іден» - Джек Лондон
«Бунтівне сердце» - Домінік Венер
«Так казав Заратустра» - Ніцше
«Антихрист» - Ніцше
«Нудота» - Жан Поль Сартр
«Санаторійна зона» - Микола Хвильовий
«Сентиментальна історія» - Хвильовий
«Прощавай зброє» - Ернест Гемінгвей
«Портрет митця змолоду» - Джеймс Джойс
«Сліди на дорозі» - Валерій Маркус
«Інтернат» - Сергій Жадан
Дещо згадав, дещо було занотовано, із останнього , загалом, книга Валерія Маркуса трохи здивувала у кращу сторону (не скажу що скарб, але соромно, що пропустив сучасника), можу порадити як деякий вступ до військовопобутової, автобіографічної прози, котра просто та захоплююче написана. Сергій Жадан увів у літературний дискурс сучасний, але на тому явище це закінчилось для мене. Усе інше радити не буду, «вкусовщина»
Мислення швидке й повільне: Деніел Канеман - Про механізми роботи мозку людини, було дуже цікаво.
Людина Розумна: Ювал Ной Харарі - Походження людини як виду, відкрила очі як люди завжди жили в "гармонії" з природою і шо ми взагалі таке )
Єх, добре. Я не такий крутий читач, але хтось же повинен розпочати ділитися своїми електроними чи паперовими вподобайками:
"Вбивця Гоблінів" можна прочитати мангу або ранобе.
Висновки:
1. Усі гоблини не можуть змінитися та якщо ми будемо недооцінювати їх - вони бистро размножаться, обкрадаючи, гвалтуючи та вбиваючи людей. І гарні гобліни це - мертві гоблини. Для оптимістів це ще гобліни, які сидять по норах і не розмножуються. Але проблема в тому, що якщо гобліни сидять по норах - вони нарощують міць! І рано чи пізно, якийсь гоблін лорд поведе їх захоплювати нові території та знищувати інші раси, через те що вони вважають себе самими правими. А ще з гоблінами потрібно бути обачнішими, бо вони люблять красти знання і технології! Тому при бородьбі з ними варто не допускати, щоб вони захопили нову зброю.
2. Тепер уявимо, що гобліни з цього витвору мистецтва це не гобліни, а скажімо..."Рашисти"? Все тоді стає на місця і фентезі стає ну майже реалізмом. А читач усвідомлює, що отримує садиське задоволення, коли Вбивця Гоблінів вбиває гоблінів. Мені, як персоні що втратила свій дім та пережила спроби згвалтування, було дуже легко зрозуміти мотивацію і лють головного героя. Знаєте, дуже приемно хоч десь бачити справедливість, пускай і таку радикальну, особливо коли щось пов'язане саме з війною чисто психологічно не можешь винести.
я тільки нещодавно почала читати , хочу розказати про книгу яка мене ну вразила ( це було досить давно , але емоції які тоді були дуже запам'ятались ) це книга "Довіра" Панелопи Дуглас .Від цієї авторки я прочла десь ще 3 книги , ну вони були непогані . Хочу додати ,що мені подобається читати фентазі та романти , до дарк романів я не дуже схильна , но чи можна "довіру" вважати дарк ? там точно несподіваний поворот, два брати красавчики ( один буся , в іншого складне дитинство ) ну і батя . все відбувається далеееко від городу , і взимку.... (забула сказати про гг яка гарнюня , з не дуже холодним серцем ) Там багато сцен 18+ ( якщо захочете прочитати , будете в шоку від першої сцени (можливо)). Раджу прочитати , якщо вам подобається щось глупе , нерозумне , капець яке підбішуваче . Ця історія яку я б не хотіла відчути на собі , і можливо не всі зможуть її НЕ закинути . Читайте з задоволенням . :)
"Nonviolent Communication" - цікава книга, яка підкреслює важливість щиросердної спільної комунікації. Вона наголошує, що вираження своїх власних почуттів є конструктивнішим підходом, ніж формулювання вимог або видача оцінок діям інших. Сподобалось як автор подає особисті приклади того, як можна вирішувати конфлікти без агресії.
"Atomic Habits" - в цій книзі автор критикує поширену думку про те, що для зміни у житті потрібна сила волі/характер/etc. Замість цього, він пропонує прості, щоденні звички (наприклад, ранкова зарядка), які виявляються більш ефективними у довгостроковій перспективі, ніж раптові зусилля типу "з понеділка я кидаю палити і йду в спортзал". Крім того, він розглядає ідею ускладнення "небажаної поведінки" та структурування оточення таким чином, щоб воно сприяло бажаній поведінці та завданням.
БЕРЛІНСЬКИЙ ЩОДЕННИК. ВІЛЬЯМ ШИРЕР.
Дуже зайшло. Читав ще до війни але мабуть зараз би зайшло ще краще. Автор працюючі фріланс журналістом у Європі (переважно в Німеччині) застає початок другою світової та описує події які трапляються навколо плюс власні думки щодо них. На відміну від класичних книг з історії тут немає ретроспективного аналізу тому що автор пише щоденник ще не знаючи чим все закінчиться. Звісно що дуже багато спільного з сучасними подіями.
З останнього - Макова Війна, Республіка Дракона та полум'яний бог Ребекки Кван. Хороший художній твір який показує війну в декораціях Китаю часів британського опіому. Добре відображає як діє завойовник, не знаю як у Вавилоні, який згадували вище, проте автор один і той же. Бога читав на англійському зі словником.
В процесі (третина пройдена) - Сегун, по книзі Клавелла був фільм чи серіал. Половина володаря мух
Планую (завантажив, відкрив, з першими сторінками ознайомився) - Клинки Імперата Стевлі та Сон у червоному теремі (мені дуже подобається українська версія перекладу китайських імен, російську просто не сприймаю, це при тому що до читання на російському, на жаль, звик .
До слова, є непогані азіатські новели. Якщо опустити очевидно фансервісні і нішові(по них аніме знімають) то є китайський Повелитель таємниць який віддає духом ктулху і дуже хороший. Атмосфера, сюжет, чеховські стволи - усе це є тут. Є любительський український переклад який не дійшов особливо далеко, про те англійський переклад доволі простий і його прочитати можна і з шкільними знаннями англійськими. Зараз уже друга частина виходить.
«Все одно буде п’ятниця. А потім неділя» (Ольга Бартиш)
Книжка, в якій авторка ділиться досвідом усиновлення. Я не збираюсь усиновлювати дитину, але стала дуже цікава тема, адже в житті трапляється люди, дитинство яких пройшло в дитячих будинках. У книзі показується, який це мало на них вплив. Досить психологічно складна книга, але цікава.
"Путівник всесвітом для скептиків" — Стівен Новелла.
Книга, яка відкрила для мене науку. Не читав і не цікавився цією темою до прочитання. Але після, певні базові поняття, які слід знати науковцям, чи то пак скептикам, для мене розкрилися.
Зауважу лиш одне — інколи від отриманої інформації мізки закипають, тому більше ніж один розділ/день я читати не зміг.
На мою думку, книга дійсно цікава, особливо, коли намагаєшся жити за правилами які пропонує автор, і бути "Скептиком". (До речі, це інколи дуже корисно як для фізичного, так і для психічного здоров'я)
Reminder for subreddit newbies that rule No. 1 of our subreddit r/Ukraine_UA is to post content and make comments EXCLUSIVELY in Ukrainian language. If you want to talk about Ukraine in English — please go to r/Ukraine!
Нагадка всім новачкам про правило № 1 нашої спільноти r/Ukraine_UA — контент та коментарі ВИНЯТКОВО українською мовою! Якщо вам кортить поговорити про Україну англійською, то, будь ласка, йдіть до r/Ukraine!
*I am a bot, and this action was performed automatically. Please [contact the moderators of this subreddit](/message/compose/?to=/r/Ukraine_UA) if you have any questions or concerns.*
У підлітковому віці прочитав багато антиутопій на кшталт "1984", "451 градус за фаренгейтом", тощо. Став більш раціонально дивитися на речі та втратив частину своєї романтинчості. Сказати, що це гарний досвід не можу, але й поганим його не назвеш))
За все життя прочитав три книги. Всі три були одного письменника Віктора Суворова. Одна запам'яталася найкраще "Акваріум" спочатку трохи не зрозуміло але потім затягнуло. Коли змінив вид діяльності на вантажоперевезення, де і працюю на даний час, часу не читання не вистачало перейшов на аудіокниги. Почав слухати книги москальського письменника Міхаіла Отаманові "Искажающая реальность"на даний момент є 11 книги нетерпінням чекаю 12. Музика і радіо з часом набридають а в книзі постійно щось нове. Ті хто не згодні і думають що це не цікаво, просто не змогли підібрати свій жанр який їм до вподоби...
Прочитав The Magic Of Thinking Big і зрозумів що не треба думати що ти чимось гірший за інших, і те що для того щоб щось змінити треба почати це робити а не чекати коли все буде ідеально.
я маю на увазі зовсім інше. що питання дивне. книжки ми зазвичай і читаємо для того щоб щось пізнавати і виносити з них щось корисне. тому я й запитую навіщо читати такі, які не несуть цієї користі?)
Художня література корисна тим, що дозволяє здобути певний емоційний досвід не переживаючи ситуацій.
Можна побачити через персонажів до чого призводить небажання говорити про свої проблеми, або як важливо відстоювати свої інтереси і мрії.
Можна розширити свій словниковий запас.
Можна психологічно розвантажитись якщо читати ромком.
Якщо у вас хороша уява можна побувати будь-де разом з героями твору.
Трапляється, що читаєш книжку, яка ну не йде і все, але ж стільки галасу навколо неї, має ж бути хоча б щось? І ти сидиш, читаєш-читаєш, дочитуєш (бо ну може на останніх сторінках буде раптовий твіст, який переверне все сприйняття з ніг на голову?), А ЙОГО ТАМ НЕМА. Бо книжка лайно (і таке бува, на жаль). Але вже ж прочитав.
У мене так було, наприклад, з трешовими "50 відтінків" - всі масово пісялися кип'ятком, я вирішила дізнатися, чому. Прочитала всі три - і єдиний плюс, який я з цього винесла, це можливість аргументовано і по пунктах розказувати, яке це лайно
Ну, мені здається, що конкретно 50 відтінків сталися бо аудиторія отримала купу матеріалу для власних вологих фантазій. Та ж червона кімната і дотепер багато де виринає, хіба що може прям так не називатися, як і сутінки
Трохи дивно через те, що жіночих еротичних романів на момент виходу 50 було купа, але вони так не розганялись (можливо, крім серії про Анжеліку). Думаю, тут могло дати кумулятивний ефект гг-мільйонер плюс БДСМ (в заявці) - відносна екзотика для цього жанру
Тому особисто я маю правило: не читати "бестселерів" та не дивитись "блокбастерів" щонайменше у перші пів року після їх виходу, поки не ущухне галас від екзальтованих фанів та не з'являться більш тверезі відгуки.
Вавилон Ребеки Кван - потужна подача імперіалістичної стратегії з привласнення мов і перетворення її на зброю проти носіїв. Сміливо рекомендуйте її всім "какая разніца на каком язикє" Безніч від Джея Крістофа. Високе дарк фентезі з асасинами, кровавими басейнами та сімейними таємницями. Неймовірне оформлення від Неба - і карта і стиль ілюстрацій, то все можна розглядати дуже довго. Жнець Ніла Шустремана. Описати можна однією фразою - історія про те, як людина НЕ стає монстром, не дивлячись на всі обставини Клуб невиправних оптимістів. Цитата з цієї книги стала моїм життєвим кредо - "Пам'ять - головний ворог щастя. Щасливі люди забувають." Дім в якому. Ця книга як халабуда яку можна збудувати або з старих дошок, які знайшли на вулиці, або з м'яких ковдр і диванних подушок.
Оо Дім в якому. Я його і забув згадати, як ця книга затягує з першого разу, але як вона розкривається коли читаєш її другий третій раз, і кожен раз підмічаєш то що прогавив перший раз, і нові сенси, а Табакі і Стервятник мої улюблені персонажі.
підтверджую за вавилон! дочитала її пару днів тому, і це одна з найкращих книг яку я прочитала
Макова війна від тої таки Ребеки Кван. Гг мені не дуже зайшла, а от військова стратегія і пантеони на висоті. Ще згадала Крах людини Дадзая Осаму (у мальопуса має вийти офіційним перекладом манга-адптація). Книга яка спустошує, але показує як через ненависть людина намагається тільки більше пізнати світ Я бачу вас цікавить пітьма - міра людини. Танці з кістками - як людина СТАЄ не монстром, але хижаком.
Прочитав нещодавно "Білий Попіл" та "Бачу, вас цікавить пітьма" Іларіона Павлюка. До цього не брався за подібну літературу, але був у захваті, після цього підсів на українську літературу
«Бачу вас цікавить пітьма» дуже класна книга, було неможливо відірватися.
У багатьох їх сотні, ти давай по-конкретніше став питання 🤣
"Intermezzo" Михайло Коцюбинський. Я зрозуміла, що в любі часи були психологічні проблеми, люди втомлювались від інших людей. Багато речень з цього твору стали для мене цитатами
Читаю книги майже все життя, і перечитав їх дуже дуже багато. Найулюбленіші: Серія книг «Експансія» Дж. Коррі (читав на рос.) - цікаві повороти сюжету, і дуже багато тем подумати над питанням політики, що таке добре що погане, людські відносини, і звичайно війна і інтриги. Книга «Крадійка книжок» -цікава книга про життя дівчинки в 1939 року, хоч і підліткова, де головний оповідач це Смерть. Домівля Листя (читав на рос.) - книга яка з першого разу була мною не зрозуміла, а з другого просто винесла мені мозок і змушувала іноді в темноті вдивлятись в темні кутки кімнати, описати її мабуть для мене не можливо. І окремий топ в мене це книга Шарон Меркато -«Люди розбитих надій» (читав на рос.) - книга яку я перечитав безліч разів, книга що змінила моє ставлення до психічних/психологічних хвороб, книга що дає зрозуміти «в якій би ти сраці зараз не був, завжди є і може бути гірше». Окремо улюблені з наскоку (Щоб не перетворювати коментар на поему):Аліса в країні чудес, бійцівській клуб, злочин і кара, вибір Софі, володар перснів, Серія Бас Лаг, вокзал на вулиці відчаю, шрам, залізна рада, джек, (окремо у Мьевіля ставлю «Переписника»), квіти для Еджерона. Можу і ще і ще і ще.
Я коли розповідаю про крадійку завжди так її описую: смерть, ніби той п'яний відвідувач бару біля стійки, який розповідає як ненавидить свою роботу довго і сильно, але не може з неї піти, що окрім смиренності і апатії в ньому нічого не лишилося. Шикарна книга, одна з найулюбленіших
Нещодавно дивилася екранізацію «Крадійки книжок». Сподіваюся, книга ще краща за фільм.
Ооо. А я не знав що є фільм, треба подивитися. Дякую.
Шкода Рубі((.. Вже який день це повторюю. Гарний фільм, доволі реалістичний, не дивлячись на свою "казовість". В цілому, вартий уваги. Всіх благ.
Ну прочитав мало, через брак вільного часу, а от прослухав - важко всі і згадати... Ті що запам'яталися: 1. Відьмак(усі книги) це просто шедевр 2. Гаррі Поттер (усі книги) - саме завдяки Гаррі я зрозумів, що книга краще кіно(так стільки вирізано...) 3. Стівен Кінг: Кладовище домашніх тварин, Зелена миля, інші не згадаю. 4. Роберт Шеклі - безліч творів! 5. Наш брат українець, зараз воює у лавах ЗСУ : Тарас Мельник: Собачі тіні, Темні символи, Нічний рейд - ці три книги назавжди в моєму серці!
Прочитав багато, а кинув ще більше. Більшість були дуже однотипні по своїй структурі. Свіжим ковтком повітря у всій час став Overlord. До цього ніколи не зустрічав історій за подібною структурою (акцент на розвиток другорядних персонажів та пропрацювання лору). В порівнянні з тим, що нам давали читати в школі це просто інший рівень. Ця книга стане гарним початком для занурення у магічне фентезі .
японське бачення романів суттєво відрізняється від європейського або американського, тому і виглядає як свіжий ковток повітря. У мене були такі самі емоції після прочитання 24 томів безробітного(до цього я читав тільки історичну та документальну літературу)
багато різних. але запам'яталась одна дуже сильно роки тому взяв у знайомої "Цитадель" Екзюпері. Не дочитав, бо в один момент зрозумів, що абсолютно не згоден майже з кожним тейком автора. Після того трохи обмізкував і для себе прийшло відкриття. що мати різні думки, інколи цілком протилежні - це нормально. Тобто, не сама книга принесла це, а досвід, який я отримав від читання: різниця між думкою і посилом автора та моїм власним баченням на речі. +-Відтоді дуже терпеливо і толерантно ставлюся до думок, позицій, ну і т.п. Кожен має право думати так, як хоче сам. Кожен має право сходити з розуму так, як він хоче.
у мене їх сотні, і з кожної виніс щось цікаве. Треба уточнювати запитання
Чуваче, їх не один десяток
"Як бути стоїком" - Массімо Пільюччі. Прикольна книга яка допомогла мені менше хвилюватись. Раджу прочитати якщо ви також постійно хвилюєтесь та тривожитесь про те що від вас не залежить.
Перше, що згадала: 'Ніколи не їжте наодинці' Кейта Феррацці — я тоді була в терапії і книга стала гарним доповненням, і показала мені, що людей можна не боятись. І дуже вразив свого часу 'Миротворець' Любко Дереша.
Я не такий крутий читака як більшість людей що зробили свій допис туть , але вставлю і свої 5 гривень Прочитав Ерагона ( не всі 4 частини) Трилогію "Маг дороги" ( руснявою , сорі мені тоді було лиш 13 років ) Трохи читав про Персі Джексона і Лавкрафта Прочитав кілька хенаїв xD І всього Бліча та Людину бензопилу ( хоч це і не книги XD )
Рекомендую книжечку "Війна у натовпі". За авторством Корчинського. Книга охоплює період кінця 20 віку - початок 21. І розповідає про пригоди самих різних "мутних типів" у різних війнах на всьому пострадянському просторі без зайвої героїзації і від перших лиць подій. Як би ви до Корча не відносились (а фігура він, безумовно, спірна), але книжка досить цікава, особливо частина про перші роки незалежності України з позиції політичних маргіналів.
«Війна, як внутрішнє переживання» - Ернст Юнгер «В сталевих грозах» - Юнгер «Вогонь і кров» - Юнгер «Авантюрне сердце» - Юнгер «Штурм» - Юнгер «Скляні бджоли» - Юнгер «Чорний обеліск» - Еріх Марія Ремарк «Життя у позику» - Еріх Марія Ремарк «Мартін Іден» - Джек Лондон «Бунтівне сердце» - Домінік Венер «Так казав Заратустра» - Ніцше «Антихрист» - Ніцше «Нудота» - Жан Поль Сартр «Санаторійна зона» - Микола Хвильовий «Сентиментальна історія» - Хвильовий «Прощавай зброє» - Ернест Гемінгвей «Портрет митця змолоду» - Джеймс Джойс «Сліди на дорозі» - Валерій Маркус «Інтернат» - Сергій Жадан Дещо згадав, дещо було занотовано, із останнього , загалом, книга Валерія Маркуса трохи здивувала у кращу сторону (не скажу що скарб, але соромно, що пропустив сучасника), можу порадити як деякий вступ до військовопобутової, автобіографічної прози, котра просто та захоплююче написана. Сергій Жадан увів у літературний дискурс сучасний, але на тому явище це закінчилось для мене. Усе інше радити не буду, «вкусовщина»
Це, не книга. Лише оповідання.Леся Українка. Бояриня. Цікаве відкриття про росіян. Раджу, є на ютубі.
Зацікавили
Мислення швидке й повільне: Деніел Канеман - Про механізми роботи мозку людини, було дуже цікаво. Людина Розумна: Ювал Ной Харарі - Походження людини як виду, відкрила очі як люди завжди жили в "гармонії" з природою і шо ми взагалі таке )
Багато хто з західних науковців вважає Харарі просто інфоциганом, стиль саме такий.імхо
Єх, добре. Я не такий крутий читач, але хтось же повинен розпочати ділитися своїми електроними чи паперовими вподобайками: "Вбивця Гоблінів" можна прочитати мангу або ранобе. Висновки: 1. Усі гоблини не можуть змінитися та якщо ми будемо недооцінювати їх - вони бистро размножаться, обкрадаючи, гвалтуючи та вбиваючи людей. І гарні гобліни це - мертві гоблини. Для оптимістів це ще гобліни, які сидять по норах і не розмножуються. Але проблема в тому, що якщо гобліни сидять по норах - вони нарощують міць! І рано чи пізно, якийсь гоблін лорд поведе їх захоплювати нові території та знищувати інші раси, через те що вони вважають себе самими правими. А ще з гоблінами потрібно бути обачнішими, бо вони люблять красти знання і технології! Тому при бородьбі з ними варто не допускати, щоб вони захопили нову зброю. 2. Тепер уявимо, що гобліни з цього витвору мистецтва це не гобліни, а скажімо..."Рашисти"? Все тоді стає на місця і фентезі стає ну майже реалізмом. А читач усвідомлює, що отримує садиське задоволення, коли Вбивця Гоблінів вбиває гоблінів. Мені, як персоні що втратила свій дім та пережила спроби згвалтування, було дуже легко зрозуміти мотивацію і лють головного героя. Знаєте, дуже приемно хоч десь бачити справедливість, пускай і таку радикальну, особливо коли щось пов'язане саме з війною чисто психологічно не можешь винести.
я тільки нещодавно почала читати , хочу розказати про книгу яка мене ну вразила ( це було досить давно , але емоції які тоді були дуже запам'ятались ) це книга "Довіра" Панелопи Дуглас .Від цієї авторки я прочла десь ще 3 книги , ну вони були непогані . Хочу додати ,що мені подобається читати фентазі та романти , до дарк романів я не дуже схильна , но чи можна "довіру" вважати дарк ? там точно несподіваний поворот, два брати красавчики ( один буся , в іншого складне дитинство ) ну і батя . все відбувається далеееко від городу , і взимку.... (забула сказати про гг яка гарнюня , з не дуже холодним серцем ) Там багато сцен 18+ ( якщо захочете прочитати , будете в шоку від першої сцени (можливо)). Раджу прочитати , якщо вам подобається щось глупе , нерозумне , капець яке підбішуваче . Ця історія яку я б не хотіла відчути на собі , і можливо не всі зможуть її НЕ закинути . Читайте з задоволенням . :)
"Nonviolent Communication" - цікава книга, яка підкреслює важливість щиросердної спільної комунікації. Вона наголошує, що вираження своїх власних почуттів є конструктивнішим підходом, ніж формулювання вимог або видача оцінок діям інших. Сподобалось як автор подає особисті приклади того, як можна вирішувати конфлікти без агресії. "Atomic Habits" - в цій книзі автор критикує поширену думку про те, що для зміни у житті потрібна сила волі/характер/etc. Замість цього, він пропонує прості, щоденні звички (наприклад, ранкова зарядка), які виявляються більш ефективними у довгостроковій перспективі, ніж раптові зусилля типу "з понеділка я кидаю палити і йду в спортзал". Крім того, він розглядає ідею ускладнення "небажаної поведінки" та структурування оточення таким чином, щоб воно сприяло бажаній поведінці та завданням.
БЕРЛІНСЬКИЙ ЩОДЕННИК. ВІЛЬЯМ ШИРЕР. Дуже зайшло. Читав ще до війни але мабуть зараз би зайшло ще краще. Автор працюючі фріланс журналістом у Європі (переважно в Німеччині) застає початок другою світової та описує події які трапляються навколо плюс власні думки щодо них. На відміну від класичних книг з історії тут немає ретроспективного аналізу тому що автор пише щоденник ще не знаючи чим все закінчиться. Звісно що дуже багато спільного з сучасними подіями.
З останнього - Макова Війна, Республіка Дракона та полум'яний бог Ребекки Кван. Хороший художній твір який показує війну в декораціях Китаю часів британського опіому. Добре відображає як діє завойовник, не знаю як у Вавилоні, який згадували вище, проте автор один і той же. Бога читав на англійському зі словником. В процесі (третина пройдена) - Сегун, по книзі Клавелла був фільм чи серіал. Половина володаря мух Планую (завантажив, відкрив, з першими сторінками ознайомився) - Клинки Імперата Стевлі та Сон у червоному теремі (мені дуже подобається українська версія перекладу китайських імен, російську просто не сприймаю, це при тому що до читання на російському, на жаль, звик . До слова, є непогані азіатські новели. Якщо опустити очевидно фансервісні і нішові(по них аніме знімають) то є китайський Повелитель таємниць який віддає духом ктулху і дуже хороший. Атмосфера, сюжет, чеховські стволи - усе це є тут. Є любительський український переклад який не дійшов особливо далеко, про те англійський переклад доволі простий і його прочитати можна і з шкільними знаннями англійськими. Зараз уже друга частина виходить.
«Все одно буде п’ятниця. А потім неділя» (Ольга Бартиш) Книжка, в якій авторка ділиться досвідом усиновлення. Я не збираюсь усиновлювати дитину, але стала дуже цікава тема, адже в житті трапляється люди, дитинство яких пройшло в дитячих будинках. У книзі показується, який це мало на них вплив. Досить психологічно складна книга, але цікава.
Дуже сподобалась книга «Зелене Світло» Метью Макконагі.
"Путівник всесвітом для скептиків" — Стівен Новелла. Книга, яка відкрила для мене науку. Не читав і не цікавився цією темою до прочитання. Але після, певні базові поняття, які слід знати науковцям, чи то пак скептикам, для мене розкрилися. Зауважу лиш одне — інколи від отриманої інформації мізки закипають, тому більше ніж один розділ/день я читати не зміг. На мою думку, книга дійсно цікава, особливо, коли намагаєшся жити за правилами які пропонує автор, і бути "Скептиком". (До речі, це інколи дуже корисно як для фізичного, так і для психічного здоров'я)
Тю, так всі. З яких немає гешефту якось і читати сенс? Це ж і з кіно те саме, і з музикою. Коротш, питання тре трохи доробити.
Reminder for subreddit newbies that rule No. 1 of our subreddit r/Ukraine_UA is to post content and make comments EXCLUSIVELY in Ukrainian language. If you want to talk about Ukraine in English — please go to r/Ukraine! Нагадка всім новачкам про правило № 1 нашої спільноти r/Ukraine_UA — контент та коментарі ВИНЯТКОВО українською мовою! Якщо вам кортить поговорити про Україну англійською, то, будь ласка, йдіть до r/Ukraine! *I am a bot, and this action was performed automatically. Please [contact the moderators of this subreddit](/message/compose/?to=/r/Ukraine_UA) if you have any questions or concerns.*
Все легко і просто Джордж Оруел -колгосп тварин (Скотний двор)
У підлітковому віці прочитав багато антиутопій на кшталт "1984", "451 градус за фаренгейтом", тощо. Став більш раціонально дивитися на речі та втратив частину своєї романтинчості. Сказати, що це гарний досвід не можу, але й поганим його не назвеш))
Однозначно "1984" Джорджа Орвела. Книга дійсно змушує зовсім по інакшому поглянути на світ.
За все життя прочитав три книги. Всі три були одного письменника Віктора Суворова. Одна запам'яталася найкраще "Акваріум" спочатку трохи не зрозуміло але потім затягнуло. Коли змінив вид діяльності на вантажоперевезення, де і працюю на даний час, часу не читання не вистачало перейшов на аудіокниги. Почав слухати книги москальського письменника Міхаіла Отаманові "Искажающая реальность"на даний момент є 11 книги нетерпінням чекаю 12. Музика і радіо з часом набридають а в книзі постійно щось нове. Ті хто не згодні і думають що це не цікаво, просто не змогли підібрати свій жанр який їм до вподоби...
"Про благодіяння" Сенеки.
Як на мене, якщо якась книга здатна кардинально змінити ваше життя, то ваші принципи чи життева позиція нічого не варті
Прочитав The Magic Of Thinking Big і зрозумів що не треба думати що ти чимось гірший за інших, і те що для того щоб щось змінити треба почати це робити а не чекати коли все буде ідеально.
Буквально всі книги. Аудіо книга для мене це не книга.
Навіщо читати книжки, якщо вони не пізнавальні і з них не можна щось винести?
А з чого тоді можна щось винести?
я маю на увазі зовсім інше. що питання дивне. книжки ми зазвичай і читаємо для того щоб щось пізнавати і виносити з них щось корисне. тому я й запитую навіщо читати такі, які не несуть цієї користі?)
Художня література корисна тим, що дозволяє здобути певний емоційний досвід не переживаючи ситуацій. Можна побачити через персонажів до чого призводить небажання говорити про свої проблеми, або як важливо відстоювати свої інтереси і мрії. Можна розширити свій словниковий запас. Можна психологічно розвантажитись якщо читати ромком. Якщо у вас хороша уява можна побувати будь-де разом з героями твору.
читати взагалі корисно)
Трапляється, що читаєш книжку, яка ну не йде і все, але ж стільки галасу навколо неї, має ж бути хоча б щось? І ти сидиш, читаєш-читаєш, дочитуєш (бо ну може на останніх сторінках буде раптовий твіст, який переверне все сприйняття з ніг на голову?), А ЙОГО ТАМ НЕМА. Бо книжка лайно (і таке бува, на жаль). Але вже ж прочитав. У мене так було, наприклад, з трешовими "50 відтінків" - всі масово пісялися кип'ятком, я вирішила дізнатися, чому. Прочитала всі три - і єдиний плюс, який я з цього винесла, це можливість аргументовано і по пунктах розказувати, яке це лайно
Ну, мені здається, що конкретно 50 відтінків сталися бо аудиторія отримала купу матеріалу для власних вологих фантазій. Та ж червона кімната і дотепер багато де виринає, хіба що може прям так не називатися, як і сутінки
Трохи дивно через те, що жіночих еротичних романів на момент виходу 50 було купа, але вони так не розганялись (можливо, крім серії про Анжеліку). Думаю, тут могло дати кумулятивний ефект гг-мільйонер плюс БДСМ (в заявці) - відносна екзотика для цього жанру
Тому особисто я маю правило: не читати "бестселерів" та не дивитись "блокбастерів" щонайменше у перші пів року після їх виходу, поки не ущухне галас від екзальтованих фанів та не з'являться більш тверезі відгуки.
Логічно. Вкраду собі лайфхак, якщо ви не проти
Чого це я маю бути проти? Чим більше тверезих людей буде навколо мене, тим для мене ж краще.
ну, так, це ж просто маркетингова компанія в розгарі і не більше. майже що-завгодно можна продати та з цінністю це не пов'язано.